Вірусне некротичне пожовтіння жилок цукрового буряка (ризоманія)

Ризоманія — одна з найнебезпечніших хвороб цукрових буряків. У заражених вірусом рослин відбуваються глибокі метаболічні зміни: уповільнюються ріст, розвиток і процеси цукронакопичення, порушується функціонування провідної системи, що призводить до зменшення вмісту води в коренеплодах, зменшується вміст сухих речовин, загального й альфа-амінного азоту, а кількість натрію, калію, кальцію зростає порівняно зі здоровими коренеплодами.
 
 
Уражені буряки стають дерев’янистими, часто загнивають із хвостової частини. Внаслідок цих змін погіршуються технологічні якості коренеплодів і знижується вихід цукру із сировини.
 
Значне ураження рослин ризоманією спричиняє зниження врожайності на 50% і більше, при цьому цукристість коренеплодів зменшується з 16–18 до 10%.
 
 
В Україні хворобу вперше виявили в 1997 році співробітники Інституту цукрових буряків УААН.
 
В умовах України навіть на сильно уражених рослинах будь-яких характерних симптомів, властивих ризоманії, на листках може й не бути, що ускладнює польову діагностику.
 
 
Найхарактерніші ознаки проявляються на коренеплодах. Особливо чітко діагностується хвороба під час збирання. Уражені рослини пониклі, відстають у рості.
 
Коренеплоди у них маленькі, недорозвинені, з великою кількістю дрібних, переплетених між собою бічних корінців (ризоїдів). Наростання ризоїдів спостерігається на ділянці, ближчій до хвостової частини. Періодично відмираючи та наростаючи, корінці пронизують грунт на глибину 10–15 см так, що за своєю структурою він нагадує торф.
 
 
Цей симптом відомий як “бородатість” коренеплодів. Однак слід зауважити, що така ознака “бородатості” чи “мичкуватості” може проявлятися і від ураження сухою фузаріозною гниллю та пошкодження нематодою. Характерним симптомом ризоманії є наявність у хвостовій частині головного кореня уражених судинних пучків блідо-жовтого або коричневого кольору, які помітні на поперечному розрізі коренеплоду.
 
Cкладність боротьби з ризоманією полягає в тому, що збудник хвороби може впродовж тривалого часу (понад 10 років) зберігатися в спорах гриба-переносника, не втрачаючи своїх патогенних властивостей. Єдиним ефективним методом захисту на зараженій території, що дає змогу безупинно вирощувати культуру та обмежити дальше поширення ризоманії, є використання стійких сортів і гібридів.
 
Тому основна увага в боротьбі з цим захворюванням приділяється селекційно-генетичним методам.
 
Вірус некротичного пожовтіння жилок буряків у цистосорусах гриба-переносника з інфікованих ділянок на чисті території розноситься з частинками грунту на будь-якій сільськогосподарській продукції, знаряддях праці, тваринах тощо.
 
Забруднені землею машини, уражені коренеплоди буряків, інфікований грунт на картоплі, овочах, саджанцях, що вирощені на заражених полях, є джерелами поширення хвороби.
 
Гриб Polymyxa betae проходить через травні шляхи тварин неушкодженим, тому гній теж може бути розносником ВНПЖБ. Інфекцію може розносити із часточками грунту сильний вітер або дощ чи поливна вода, заражена стічними водами цукрових заводів.
 
Можлива передача вірусу через механічно (поверхнево) забруднене насіння буряків, що вирощене на інфікованій території.
 
Для зниження шкодочинності хвороби рекомендовано заходи, які підвищують біологічну активність грунту: внесення органічних добрив, вирощування проміжних культур, дотримання рекомендованих систем сівозмін і обробітку грунту.
 
Потрібно в належному стані підтримувати структуру грунту, не допускати заболочування полів, проводити глибоке розпушування після поливань і зливових дощів, збалансоване живлення рослин буряків. 
Обговорення