Бактеріальне в’янення винограду

Серед бактеріальних хвороб найбільшу небезпеку для європейских сортів винограду та продуктивності маточних прищепних лоз становить бактеріальне в’янення винограду-Xylophilus ampelinus (Panagopoulos) Willems et. al.
 
Потенційні втрати врожаю на уражених бактеріальним в’яненням кущах винограду можуть сягати 80%. Шкодочинність хвороби проявляється також у зменшенні довговічності виноградників.
 

Природно-кліматичні умови регіонів промислового виноградарства країни сприятливі для акліматизації збудника хвороби, тому ймовірність ії поширення дуже висока. З огляду на це великого значення набуває ефективність карантинних заходів профілактики, а також вчасне виявлення, локалізація та ліквідація збудника.

Інфекція поширюється із зараженим посадковим матеріалом — саджанцями, живцями. За вегетативного розмноження хворої лози збудник переноситься на здоровий компонент щепленням або інструментальним шляхом за сухого обрізання та виконання “зелених операцій”. Джерелом зараження здорових рослин може бути також інфікований грунт після видалення уражених кущів.

Збудник хвороби уражує всі зелені та здерев’янілі частини виноградного куща, тобто пагони, листки, суцвіття, штамби, грона.
 
Симптоми бактеріального в’янення з’являються на початку вегетаційного періоду, особливо чітко в роки з холодною та вологою весною. На заражених кущах винограду не розпускаються бруньки біля основи пагонів. Із верхніх вічок через два-три тижні після початку вегетації з’являються молоді ослаблені пагони з укороченими міжвузлями й дрібними хлоротичними листками.
 
На міжвузлях у місцях ураження з’являються продовгуваті смуги бурувато-коричневого кольору, що згодом перетворюються на глибокі тріщини. Часто такі симптоми проявляються і на вузлах пагонів, що призводить до їхньої ламкості.

На листках ураження бувають двох типів залежно від проникнення збудника: або через черешок листка, або через устячка. Якщо збудник проникає через черешок, по всій поверхні листка утворюються червоно-бурі плями. За проникнення збудника через устячка кінчики листків набувають червоно-бурого забарвлення. За високої вологості на уражених листках з’являється світло-жовтий клейкий ексудат.
 
Руйнування й закупорювання судин пагонів та черешків призводять до порушення транспортування води та поживних речовин рослиною, передчасного всихання й опадання листя.

За поперечного зрізу пагонів на рівні з’єднання однорічної лози з дворічною помітні або з’являються коричневі крапки уражених судин деревини. Збудник викликає руйнування клітинних стінок рослини-господаря з утворенням камеді — густої, спочатку прозорої, а потім темнішої, що закупорює судини.
 
Через виразки та пошкодження камедь просочується назовні, вкриваючи поверхню тонким шаром, що, висихаючи, утворює блискучу жовту плівку, яка переноситься вітром. По судинах бактерія потрапляє до сусідніх здорових ділянок, де утворюються вторинні вогнища з характерними симптомами.

Під час цвітіння симптоми хвороби проявляються наявністю чорних пуп’янків у суцвіттях серед нормальних зелених. На гребенях і плодоніжках утворюються чорні продовгуваті тріщини-некрози, що спричинюють часткову або повну втрату врожаю.
 
Влітку, за високої температури та низької вологості, зовнішні симптоми проявляються слабо або перебігають у латентній стадії, а пізньої осені, за зниження температури та підвищення вологості повітря, з’являються знову. На уражених ягодах утворюються бурі плями, ягоди стають “вареними”, зморщуються, всихають.  
Обговорення