Індійська (карнальська) сажка пшениці

Індійська сажка – вид, який уражує виключно пшеницю. Захворювання вперше було описано у 1931 р. за зразками, зібраними у двох штатах Індії.
 
 
Втрати врожаю зерна досягали до 30% прямих витрат, плюс непрямі – заборона експорту, вилягання і трудовитрати збору. В даний час ця хвороба поширена в країнах Азії, Афганістані, Іраку, Непалі, Пакистані, а також в США та Мексиці. В країнах СНД хвороба не зареєстрована, але не раз була виявлена в імпортних вантажах.
 
 
Близько 70 країн світу, і Україна в тому числі, вводять карантинне обмеження на ввезення пшениці з країн, в яких була знайдена індійська сажка. До зони акліматизації цієї хвороби можна віднести практично всю територію України, за виключенням північних областей. 
 
Збудник індійської сажки – гриб Tilletia Indica, уражує насіння пшениці, викликаючи руйнування тканин в зародковій частині і вздовж борозенок.
 
Характерним є часткове перетворення зерен у чорну масу теліоспор, які мають запах гнилої риби. Уражується тільки 1-5 колосків у колосі, що є відміною від ураження твердою сажкою, де руйнується вся тканина зерна.
 
 
При сильному ураженні колоскові лусочки розходяться і відпадають, а уражені зерна оголюються, згодом падають і залишаються в ґрунті.

Всі сажкові гриби проникають в рослину на ранніх стадіях розвитку колоса, до моменту його дозрівання. Спори дозрівають разом з зерном і під час збирання врожаю над зараженим полем можна спостерігати своєрідну хмару.
 
 
У польових умовах, цю хворобу можна виявити тільки при дозріванні пшениці, коли колоски розкриваються і зерна, уражені сажкою, стають помітними. У фазі молочної стиглості можна побачити, що зерно при роздавлюванні видає характерний запах оселедцевого розсолу, більше ніяких симптомів немає і вже при дозріванні, коли колос повністю стиглий, він починає руйнуватися.
Обговорення