За сприятливих умов це захворювання може спричинити зменшення густоти посівів, пожовклість рослин або зниження врожайності через зменшення бульбування внаслідок інфекцій.
Зараження, як правило, поширюється на погано дренованих ґрунтах, ущільнених або низинних ділянках, з технологією обробітку ґрунту no-till, за теплої погоди разом із постійними дощами.
Уражує рослини протягом усієї вегетації. Захворювання проявляється у вигляді кореневої та стеблової гнилей, уражує сходи, дорослі рослини, боби і насіння.
У фазі сходів ознаки захворювання виявляються на стрижневому корені і бокових корінцях у вигляді коричневих плям, під якими тканина загниває. Плями швидко розростаються, охоплюють здорові тканини, внаслідок чого корені відмирають, порушується водний обмін.
На зрізі уражених рослин виявляються темно-коричневі провідні судини кореневої системи. Рослини з ураженими коренями зупиняються у своєму рості й розвитку, спочатку в’януть, верхівка схиляються до поверхні ґрунту, а потім вся рослина гине.
Листя молодих уражених рослин мають вид ошпарених окропом, спочатку вони жовті, водянисто-прозорі.
Пізніше на листках проявляються бурі плями, які обмежені з боків жилками листкової пластинки, уражена тканина в’яне, буріє і засихає. Листові пластинки стають крихкими, легко ламаються.
На стеблах утворюються бурі плями, які швидко розростаються, охоплюють значні ділянки його поверхні, уражена тканина загниває і рослина поступово гине. Спочатку жовтіють нижні листки, а верхні мають хлорозний вид. В'янення поширюється знизу вгору.
Джерелом інфекції є уражене насіння, у якому зберігається грибниця патогену і уражені післяжнивні рештки, на яких гриб зберігається у формі ооспор. В ґрунті інфекція життєздатна протягом 5–7 років. Зараження рослини відбувається у ґрунті через коріння.
У період вегетації поширюється при контакті коріння хворих рослин із здоровими, тому захворювання спостерігається вогнищами. Ураженню сприяє волога і прохолодна весна, теплий і сухий початок літа.